| ← 2Corinthians (4/13) → |
| 1. | Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги, |
| 2. | але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом. |
| 3. | Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, |
| 4. | для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий. |
| 5. | Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. |
| 6. | Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. |
| 7. | А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас. |
| 8. | У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. |
| 9. | Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. |
| 10. | Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. |
| 11. | Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. |
| 12. | Тому то смерть діє в нас, а життя у вас. |
| 13. | Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо, |
| 14. | знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами. |
| 15. | Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. |
| 16. | Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. |
| 17. | Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, |
| 18. | коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне! |
| ← 2Corinthians (4/13) → |