| ← 1Corinthians (4/16) → |
| 1. | Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць; |
| 2. | а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним. |
| 3. | А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе. |
| 4. | Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь. |
| 5. | Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога. |
| 6. | Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим. |
| 7. | Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв? |
| 8. | Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами! |
| 9. | Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям. |
| 10. | Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні! |
| 11. | Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось, |
| 12. | і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; |
| 13. | як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки! |
| 14. | Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей. |
| 15. | Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... |
| 16. | Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене! |
| 17. | Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві. |
| 18. | Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас. |
| 19. | Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу. |
| 20. | Бо Царство Боже не в слові, а в силі. |
| 21. | Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности? |
| ← 1Corinthians (4/16) → |