← 1Corinthians (15/16) → |
1. | Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, |
2. | Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. |
3. | Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, |
4. | і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, |
5. | і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. |
6. | А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. |
7. | Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. |
8. | А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. |
9. | Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. |
10. | Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. |
11. | Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували. |
12. | Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? |
13. | Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! |
14. | оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! |
15. | Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. |
16. | Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! |
17. | Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, |
18. | тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! |
19. | Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! |
20. | Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. |
21. | Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. |
22. | Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, |
23. | кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. |
24. | А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. |
25. | Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! |
26. | Як ворог останній смерть знищиться, |
27. | бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. |
28. | А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все. |
29. | Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться? |
30. | Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? |
31. | Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. |
32. | Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!... |
33. | Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! |
34. | Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором! |
35. | Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? |
36. | Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. |
37. | І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, |
38. | і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. |
39. | Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. |
40. | Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. |
41. | Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! |
42. | Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає, |
43. | сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, |
44. | сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. |
45. | Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. |
46. | Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. |
47. | Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. |
48. | Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. |
49. | І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. |
50. | І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. |
51. | Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, |
52. | раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... |
53. | Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. |
54. | А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! |
55. | Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? |
56. | Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. |
57. | А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. |
58. | Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі! |
← 1Corinthians (15/16) → |