| ← SongOfSongs (4/8) → |
| 1. | Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! |
| 2. | Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної... |
| 3. | Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! |
| 4. | Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів! |
| 5. | Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями... |
| 6. | Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану... |
| 7. | Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі! |
| 8. | Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір. |
| 9. | Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!... |
| 10. | Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!... |
| 11. | Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі! |
| 12. | Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане... |
| 13. | Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами, |
| 14. | нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами, |
| 15. | ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!... |
| 16. | Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!... |
| ← SongOfSongs (4/8) → |