| ← Romans (4/16) → |
| 1. | Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? |
| 2. | Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. |
| 3. | Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. |
| 4. | А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку. |
| 5. | А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. |
| 6. | Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: |
| 7. | Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. |
| 8. | Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха! |
| 9. | Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність. |
| 10. | Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! |
| 11. | І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, |
| 12. | і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. |
| 13. | Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри. |
| 14. | Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця. |
| 15. | Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу. |
| 16. | Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам, |
| 17. | як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. |
| 18. | Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє! |
| 19. | І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу, |
| 20. | і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, |
| 21. | і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. |
| 22. | Тому й залічено це йому в праведність. |
| 23. | Та не написано за нього одного, що залічено йому, |
| 24. | а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, |
| 25. | що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого. |
| ← Romans (4/16) → |