| ← Psalms (35/150) → |
| 1. | Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює, |
| 2. | візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу! |
| 3. | Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє! |
| 4. | Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. |
| 5. | Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; |
| 6. | нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, |
| 7. | бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! |
| 8. | Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав! |
| 9. | А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! |
| 10. | Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія. |
| 11. | Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене, |
| 12. | віддають мені злом за добро, осирочують душу мою! |
| 13. | А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє... |
| 14. | Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений... |
| 15. | А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають, |
| 16. | з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами... |
| 17. | Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою! |
| 18. | Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі! |
| 19. | Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить, |
| 20. | бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють, |
| 21. | свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили! |
| 22. | Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене! |
| 23. | Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою, |
| 24. | розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, |
| 25. | нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули... |
| 26. | Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене! |
| 27. | Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові! |
| 28. | А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! |
| ← Psalms (35/150) → |