| ← Matthew (17/28) → |
| 1. | А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. |
| 2. | І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. |
| 3. | І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. |
| 4. | І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. |
| 5. | Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! |
| 6. | А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... |
| 7. | А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! |
| 8. | Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. |
| 9. | А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. |
| 10. | І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? |
| 11. | А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. |
| 12. | Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них. |
| 13. | Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. |
| 14. | І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, |
| 15. | і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. |
| 16. | Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його. |
| 17. | А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його! |
| 18. | Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! |
| 19. | Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати? |
| 20. | А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! |
| 21. | Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом. |
| 22. | Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук, |
| 23. | і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились... |
| 24. | Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? |
| 25. | Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? |
| 26. | А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! |
| 27. | Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе... |
| ← Matthew (17/28) → |