| ← Job (9/42) → |
| 1. | А Йов відповів та й сказав: |
| 2. | Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом? |
| 3. | Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень... |
| 4. | Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався? |
| 5. | Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув. |
| 6. | Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться. |
| 7. | Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. |
| 8. | Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, |
| 9. | Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні. |
| 10. | Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!... |
| 11. | Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього... |
| 12. | Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? |
| 13. | Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники, |
| 14. | що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього, |
| 15. | я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю? |
| 16. | Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос, |
| 17. | Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно... |
| 18. | Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою. |
| 19. | Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені? |
| 20. | Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим... |
| 21. | Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я... |
| 22. | Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє... |
| 23. | Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється... |
| 24. | У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто? |
| 25. | А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго, |
| 26. | проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич... |
| 27. | Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся, |
| 28. | то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене... |
| 29. | Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду? |
| 30. | Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої, |
| 31. | то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя... |
| 32. | Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, |
| 33. | поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку... |
| 34. | Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає, |
| 35. | тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!... |
| ← Job (9/42) → |