| ← Jeremiah (10/52) → |
| 1. | Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів! |
| 2. | Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх! |
| 3. | Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою! |
| 4. | Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається. |
| 5. | Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі! |
| 6. | Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю! |
| 7. | Хто не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти! |
| 8. | Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево! |
| 9. | Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців. |
| 10. | А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи. |
| 11. | Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього! |
| 12. | Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом. |
| 13. | Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх, |
| 14. | тоді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!... |
| 15. | Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть! |
| 16. | Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення! |
| 17. | Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі! |
| 18. | Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли... |
| 19. | Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її. |
| 20. | Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої... |
| 21. | Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо... |
| 22. | Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів... |
| 23. | Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком. |
| 24. | Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене! |
| 25. | Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!... |
| ← Jeremiah (10/52) → |